Лікування запорів у дітей
За даними Північноамериканського товариства дитячих гастроентерологів, гепатологів і нутриціологів (ESPGHAN) 5 % всіх звернень до педіатра і 25 % звернень до дитячого гастроентеролога пов’язані зі скаргами на нерегулярне випорожнення кишечника1.
Водночас формування запору може починатися ще до року, а перші скарги на стійкий запор зазвичай з’являються до 4 років, коли формуються туалетні навички та змінюється раціон харчування2.
Причини запору
У понад 90 % випадків запори у дітей не пов’язані з органічною патологією3 або, як уточнюють діагностичні Римські критерії IV перегляду, на момент обстеження, неможливо виявити такий зв’язок2. Головною патогенетичною ланкою водночас вважається порушення нервової регуляції моторики кишечника.
Основні причини функціональних запорів4:
особливості харчового раціону;
стреси, підвищена психологічна напруга;
недостатнє фізичне навантаження та загальна гіподинамія;
застосування деяких морфофункціональних лікарських препаратів;
супутні захворювання ШКТ, ендокринної системи, інфекційні процеси, патологія нервової системи.
Додаткові фактори ризику для дітей до року4:
недоношеність;
штучне харчування;
харчова алергія;
морфофункціональна незрілість.
Діагностичні критерії
Для визначення запору у дитини важливо знати нормальну частоту випорожнення кишечника.
Опорними діагностичними точками на сьогоднішній день визнані IV Римські критерії, прийняті в 2016 році. У них прописані клінічні прояви, які свідчать про наявність функціональних запорів у дітей як до 4 років, так і від 4 до 18 років, а також зазначені так звані «симптоми тривоги», як привід для поглибленого обстеження та пошуку органічної причини1.
Лікування запорів
Лікування функціонального запору потребує індивідуального комплексного підходу до кожної дитини із застосуванням медикаментозних і немедикаментозних методів. Основною метою лікування запору функціональної природи є забезпечення регулярної безболісної дефекації випорожненням м’якої консистенції, а також запобігання скупченню калових мас7. Алгоритм терапії передбачає кілька етапів:
Навчання дитини та батьків
Работа з батьками та дітьми. Завдання спеціаліста – роз’яснити причину і механізми розвитку запору у дитини, в деяких випадках може знадобитися допомога психолога. Досягненню цілей терапії може сприяти підготовка чіткого плану заходів, необхідних для формування навичок контролю дефекації3.
Вироблення рефлексу регулярної дефекації. В основі дефекації лежить рефлекс, який проявляється вранці, протягом години після приймання їжі, тому рекомендується висаджувати дитину на горщик в один і той же час. Водночас не потрібно підганяти дитину, щоб не було стресу і негативних емоцій, а горщик має бути зручним. Для старших дітей потрібно забезпечити упор для ніг3. Можна вести «щоденник стільця», за яким зручно відстежувати динаміку, заохочувати дитину наклейками.
У 15% дітей із запорами можуть спостерігатися поліпшення вже на етапі навчання3
Корекція харчування та питного режиму
Харчування: діти, які страждають запорами, повинні отримувати повноцінне харчування, що відповідає віку, з великою кількістю сирих і варених овочів (моркви, буряка, гарбуза, кабачків) та фруктів9. За необхідності також коригується раціон харчування годуючої матері.
Питний режим: проводяться спеціальні коригуючі заходи, які мають стати постійними: рекомендується за 20 хвилин до сніданку випити воду (50-200 мл5) кімнатної температури, потім – приймання гарячої їжі, після чого повинен бути ранковий туалет.
Добовий об’єм води3,5
Після перегляду раціону і питного режиму лікування рекомендується починати з масажу та лікувальної фізкультури11.
Звільнення кишечника від надлишку калових мас
Старт терапії важливо почати з ліквідації щільних калових мас, оскільки застосування пероральних проносних засобів до ліквідації калового завалу може погіршити кало мазання та нетримання калу. Ускладненнями цього стану можуть стати енкопрез і формування ректоцеле2.
Очисні клізми/свічки: ректальні мікроклізми з цитратом натрію, лаурилсульфоацетатом і сорбітолом можуть розглядатися як оптимальна стартова терапія кожного епізоду затримки випорожнення, зокрема і у разі хронічних запорів на тлі неефективності підтримуючої терапії2.
Мікролакс® — оптимальний2 старт терапії кожного епізоду затримки випорожнення за наявності калової пробки, навіть у разі хронічного запору10!
РП № UA/15636/01/01 від 13.10.2021
Цитрат натрію розщеплює калові маси, витісняючи зв’язану воду і сприяючи їх виведенню з кишечника10
Розчин сорбітолу значно збільшує вивільнення води за допомогою цитрату10
Натрію лаурилсульфоацетат — нетоксична зволожуюча речовина, яке полегшує розм’якшення калових конгломератів10
Медикаментозна терапія
Група препаратів, які використовуються для лікування запорів у дітей3:
Проносні засоби
Регулятори моторики кишечника, зокрема спазмолітики
Симптоматичні препарати за показаннями, а також для лікування супутніх захворювань ШКТ
Проносні засоби, які використовуються для лікування запору у дітей:
Осмотичні засоби: діють за рахунок утримання води та розм’якшення випорожнень, є найоптимальнішими4 5 11, проте можуть стати причиною таких неприємних явищ, як метеоризм, спазми та болі в животі, нудота і блювання3.
Пом’якшувальні та змащувальні засоби у вигляді олій: у низці випадків можуть стати причиною порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів та інших поживних речовин3 11.
Стимулюючі засоби: зазвичай не рекомендовані дітям раннього віку. У низці випадків можуть спричинити біль у животі, нудоту, діарею3. Засоби, які впливають на рецептори товстого кишечника, можуть призводити до звикання11, тому їх тривале використання не рекомендується.
Ректальні пом’якшувальні засоби для випорожнення (Мікролакс®): дають можливість вивести калову пробку, очистити кишку і попередити розвиток ускладнень2, проте не впливають на причину виникнення запору.
Підтримуюча терапія
Закріплення ефекту. Підтримуюча терапія повинна тривати протягом принаймні 2 місяців. Усі симптоми запору мають бути усунені щонайменше за 1 місяць до припинення лікування3.
Особливості функціональних запорів полягають у тому, що вони можуть починатися в ранньому віці, починаючи з періоду народження, та тривати аж до підліткового періоду. Протягом такого тривалого періоду часу вони можуть певним чином впливати на стінку кишечника і ставати причиною органічних змін2. Отже, лікування та профілактика цього стану має важливе значення для збереження та нормалізації функцій шлунково-кишкового тракту, і загалом для якості життя маленьких пацієнтів та їх батьків.
Посилання
1. Evaluation and Treatment of Constipation in Infants and Children: Recommendations of the North American Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology and Nutrition. J. Pediatr. Gastroenterol. Nutr. 2006; 43 (3): 1-13.
2. Ердес С. І., Мацукатова Б. О., Антішин А. С. Епізодичні та хронічні запори у дітей: покроковий підхід до терапії в межах IV Римських критеріїв. Педіатрія. Додаток до журналу Consilium Medicum. 2019; 1; 71-76.
3. Запори у дітей. Під ред. Бельмера С. В., Разумовського А. Ю., Хавкіна А. І., Файзулліної Р. Ф. ІД «Медпрактика-М», 2016.
4. Ніколаєв С. В., Горєлов А. В. Лікування та профілактика функціональних запорів у дітей. Тяжкий пацієнт. 2019, № 1-2, том 17.
6. Іллєнкова Н. А., Чикунов В. В. Функціональні запори у дітей і підлітків. Вісник клінічної лікарні. 2013, № 51(V), № 5(2), с. 100-107.
7. Хавкін А. І., Файзулліна Р. Ф., Бельмер С. В. Діагностування та тактика ведення дітей із функціональними запорами. Питання практичної педіатрії. 2014, № 5(9), с. 62-76.
8. Файзулліна Р. Ф., Бельмер С. В. Хронічні запори у практиці педіатра: що знаємо? Що нового? Експериментальна і клінічна гастроентерологія. 2019, № 171(1), с. 16-26.
9. Мацукатова Б. О., Поліщук А. Р., Ердес С. І. Запори у дітей. Ефективна фармакотерапія, 2012. № 17, с. 46-49.
10. Інструкція для застосування лікарського препарату для медичного застосування Мікролакс® РП № UA/15636/01/01 від 13.10.2021
UKR-MX-2100022